Оскільки нормативні вимоги щодо підводних покриттів і антиобростаючих систем стають дедалі жорсткішими, суперяхти опиняються на роздоріжжі. Ми з'ясовуємо, що чекає на покриття нижче ватерлінії в галузі, яка потребує унікального поєднання високих експлуатаційних характеристик, естетики та — дедалі більше — екологічної відповідальності.

Мореплавці завжди шукали способи запобігти обростанню корпусів своїх суден морськими організмами. Сучасна епоха антиобростаючих покриттів розпочалася в середині XVIII століття, коли кораблі Королівського військово-морського флоту Великої Британії почали обшивати мідними листами для стримування морського обростання — рішення, яке виявилося далекоглядним, адже мідь і сьогодні залишається одним із ключових компонентів сучасних біоцидних антиобростаючих покриттів на основі самополірувальних кополімерів (SPC) та полімерів із контрольованим виснаженням (CDP). Із посиленням екологічних вимог почали з'являтися й інші технології, серед яких особливе місце займають покриття з ефектом вивільнення від обростання (FRC), що створюють надзвичайно гладку поверхню, до якої морські організми просто не можуть прикріпитися.

Однак зміни в нормативному регулюванні означають, що технології покриттів мають розвиватися, щоб забезпечувати аналогічний рівень ефективності за меншого впливу на довкілля. Якщо для більшості секторів морської галузі, де експлуатаційні умови чітко визначені, а судна часто перебувають у русі безперервно, вибір відповідного покриття може бути досить простим, то для суперяхт усе значно складніше.

«Сектор суперяхт працює на перетині високих експлуатаційних характеристик, естетики та різноманітних сценаріїв експлуатації, — пояснює Маркус Рейнольдс, старший менеджер з бренду та продукту компанії Gruppo Boero. — Від нас очікують технічної ефективності, водночас ми повинні відповідати надзвичайно високим вимогам щодо якості поверхні та фінішного покриття. Крім того, режими експлуатації можуть суттєво відрізнятися, тому потрібні рішення, які залишаються надійними та стабільними за різних умов.»

Таке поєднання робить цей сектор особливо вимогливим, вимагаючи збалансованого підходу, за якого експлуатаційні характеристики, довговічність і зовнішній вигляд розглядаються як складові єдиної системи.

«Характер експлуатації суперяхт і непередбачуваність їхнього використання становлять серйозний виклик для антиобростаючих систем, особливо через тривалі періоди стоянки в теплих водах, — говорить Трейсі Ворнер, регіональний менеджер категорії яхтингу для Європи та Центральної Азії в Jotun Performance Coatings. — За словами наших хіміків-дослідників, забезпечити захист суперяхти протягом двох років складніше, ніж захистити танкер протягом п'яти років.»

Нормативно-правова база також відіграє ключову роль у розвитку підводних покриттів, особливо з погляду їхнього впливу на довкілля та використання активних речовин. У Європі ці питання переважно регулюються Європейським агентством з хімічних речовин (ECHA) відповідно до Регламенту щодо біоцидних продуктів (Biocidal Products Regulation, BPR). На глобальному рівні загальні принципи визначають такі організації, як Міжнародна морська організація (IMO). Зокрема, саме Міжнародна конвенція IMO про контроль за шкідливими протиобростаючими системами на суднах (AFS), яка набула чинності у 2008 році, залишається основним нормативним орієнтиром. Саме в межах цієї конвенції було офіційно запроваджено міжнародну заборону на використання потужного біоциду трибутилолова (TBT).

Втім, це не означає, що безбіоцидні антиобростаючі покриття є однозначним рішенням з екологічної точки зору. Силіконові покриття з ефектом вивільнення від обростання (FRC) можуть створювати серйозні проблеми під час нанесення та обслуговування на берегових підприємствах, якщо роботи виконуються без суворого дотримання технологічних вимог (силікон є одним із головних ворогів фінішного лакофарбового покриття та його дуже складно повністю видалити з поверхні). Крім того, такі покриття можуть сприяти зростанню кількості мікропластику в океанах — іронія, яку добре усвідомлює Аввал Ідріс, експерт з питань довкілля у Water Revolution Foundation.

«Ці мікропластики потрапляють у воду, і з часом їхня концентрація зростає, — говорить Ідріс. — Потім вони потрапляють у харчовий ланцюг, переходячи від одного організму до іншого, доки зрештою власник яхти, який насолоджується відпочинком на своєму судні, не матиме мікропластик у власній крові. Так цикл замикається.»

Питання міді

Подібна неоднозначність існує й щодо впливу міді на морські екосистеми. Одні посилаються на дослідження, які свідчать, що мідь сама по собі є шкідливою, особливо коли накопичується в акваторіях із високою концентрацією маломірного флоту, таких як внутрішні водні шляхи, марини, озера та фіорди. У Швеції та Нідерландах уже діють обмеження або заборони, залежно від вмісту міді та швидкості її вимивання з антиобростаючих покриттів. Наразі вони стосуються прогулянкових яхт довжиною до 24 метрів, що експлуатуються у прісній або малосолоній воді, де інтенсивність обростання нижча. Також повідомляється, що Європейський Союз розглядає можливість ширшої заборони на використання міді. Водночас інші фахівці стверджують, що кількість міді, яка використовується у судноплавстві, є безпечною та значно меншою за обсяги, що надходять у довкілля від інших галузей промисловості.

«Технології на основі міді останнім часом отримали додаткову підтримку з боку регуляторів завдяки продовженню їхнього схвалення в межах Регламенту ЄС щодо біоцидних продуктів (EU-BPR) ще на десять років, — говорить Ворнер. — Нещодавні дослідження компанії Regulatory Compliance Limited, представлені на Міжнародній конференції з антиобростаючих покриттів у Гетеборзі, показали, що концентрація міді в захищених маринах є нижчою, ніж очікувалося, і фактично значно нижчою за допустимі показники, встановлені стандартами ЄС для питної води.»

Насправді ситуація не є настільки однозначною. Наприклад, коралові рифи потребують певної кількості важких мінералів у воді, однак надлишок міді починає порушувати функціонування всієї екосистеми, змінюючи доступність інших мінералів, оскільки мідь вступає з ними в хімічні реакції.

«Ми досі не маємо методу, який дозволив би кількісно оцінити, як саме компоненти покриттів вимиваються у воду, і не знаємо, як це впливає на величезну кількість таксономічних груп організмів, — говорить Ідріс. — Ми маємо лише окремі дані зі спеціалізованих лабораторних досліджень, але насправді знаємо менш ніж один відсоток того, який реальний вплив це має.»

Рейнольдс вважає, що мідь і надалі відіграватиме важливу роль в антиобростаючих покриттях нового покоління. На його думку, хоча інновації часто асоціюються з переходом до силіконових і безбіоцидних технологій, майбутні рішення не можуть ґрунтуватися лише на одному технологічному підході.

«Системи на основі міді використовуються вже десятиліттями, і їхню ефективність, а також контрольований і добре вивчений екологічний профіль за умови правильного складу та нанесення підтверджує великий масив даних, — зазначає він. — Така багаторічна історія забезпечує рівень передбачуваності й надійності, який залишається надзвичайно важливим, особливо для таких вимогливих сегментів, як суперяхти та комерційний флот.»

Перспективні напрями

На думку Рейнольдса, інновації слід розглядати не як повну заміну існуючих технологій, а як їхню еволюцію. Одним із найперспективніших напрямів є створення рецептур, здатних істотно зменшити вміст оксиду міді без втрати антиобростаючої ефективності.

«Цього можна досягти завдяки вдосконаленим технологіям зв'язувальних полімерів, механізмам контрольованого вивільнення або синергічному поєднанню з альтернативними активними компонентами, — пояснює він. — Паралельно ще одним перспективним напрямом є гібридні системи: поєднання різних механізмів дозволяє досягти оптимального балансу між ефективністю, довговічністю та екологічною відповідальністю.»

Зміни в нормативному регулюванні стосуються також уже існуючого флоту. Поправка до Конвенції IMO AFS 2008 року, що набула чинності у 2023 році, передбачає заборону додаткових біоцидних сполук.

«У Північній Європі ми спостерігаємо значне зростання інтересу до так званих foul-release покриттів, та продуктів із низьким вмістом біоцидів, оскільки вони досить добре працюють у холодних водах, — говорить Ворнер. — Ми також бачимо чітку тенденцію до використання преміальних покриттів на основі силіл-акрилатних зв'язувальних полімерів. У довгостроковій перспективі ми хотіли б бачити водорозчинні антиобростаючі покриття і для суперяхт.»

«У секторі суперяхт ми також спостерігаємо зростання попиту на покриття з більш глянцевою поверхнею та яскравішими кольорами, навіть для підводної частини корпусу, оскільки власники дедалі більше цінують естетичний вигляд антиобростаючих покриттів», — додає Ханс Слегтенгорст, старший менеджер із продуктів глобального яхтового напрямку AkzoNobel Yacht Coatings.

Зміна нормативних вимог і складу покриттів має ще один наслідок. Усі судна валовою місткістю понад 400 GT повинні вести повний комплект відповідної документації, тоді як судна валовою місткістю менше 400 GT, але довжиною понад 24 метри, також зобов'язані вести документацію, хоча й у меншому обсязі.

«Керуючі компанії повинні знати, яке саме покриття зараз нанесене на корпус, чи створює воно обмеження в окремих юрисдикціях, чи відповідає екологічним очікуванням власника або потенційного покупця, а також які роботи знадобляться під час наступного перебування судна на верфі, — говорить Пітер Вілсон, співзасновник і президент Marine Construction Management. — Скорочення переліку дозволених біоцидів є важливим кроком до чистіших океанів і захисту районів плавання, якими користуються наші клієнти.»

Комплексний підхід протягом життєвого циклу

Наразі вибір антиобростаючого покриття для яхти, як і раніше, значною мірою залежить від основних параметрів, таких як характер експлуатації судна, вимоги до експлуатаційних характеристик, очікувані інтервали між підйомами судна та перебуванням на верфі, сумісність із матеріалом корпусу та існуючою системою покриттів, уподобання верфі, а також сукупна вартість протягом усього життєвого циклу.

«Як і в багатьох інших питаннях яхтингу, ступінь залученості власника може суттєво відрізнятися, — зазначає Вілсон. — Одні повністю покладаються на капітана, яхт-менеджера та верф, тоді як інші прагнуть особисто брати участь у прийнятті рішення, особливо коли воно безпосередньо впливає на такі вимірювані показники, як швидкість, витрата пального та екологічні аспекти.»

«З погляду скорочення викидів вуглецю найважливішою характеристикою антиобростаючого покриття є його здатність мінімізувати гідродинамічний опір і тертя, а отже, зменшувати витрату пального, — наголошує Ворнер. — Економія пального та відповідне скорочення викидів протягом життєвого циклу покриття значно переважають екологічний вплив самого покриття.»

Однак вибір антиобростаючого покриття більше не зводиться лише до пошуку найефективнішого рішення — тепер він передбачає врахування цілого комплексу факторів. Саме це стало одним із головних стимулів для створення ініціативи Business-As-Usual від Water Revolution Foundation, метою якої є розробка типової антиобростаючої рецептури середнього ринкового сегмента як еталона. Вона дозволить оцінювати як вплив виробництва, так і наслідки використання всіх представлених на ринку продуктів, допомагаючи замовникам ухвалювати більш обґрунтовані рішення.

«Майбутнє підводних покриттів не повинно визначатися бінарним вибором між безбіоцидними та традиційними системами, а має базуватися на ширшому підході, орієнтованому на експлуатаційні характеристики та весь життєвий цикл покриття, — говорить Рейнольдс. — Мета полягає в тому, щоб покриття залишалися ефективними протягом тривалого часу, водночас зменшуючи свій вплив на довкілля завдяки більш досконалим рецептурам, технологіям нанесення та стратегіям технічного обслуговування.»

 

Оригінальна стаття: https://www.superyachttimes.com/yacht-news/antifouling-regulations-superyachts