Як лакувати як професіонал: посібник із захисту човна

Автор: Найджел Шарп – 19 лютого 2025, журнал Classic Boat

Ніщо так не передає душу та характер човна, як ідеально лакована деревина. Але досягти такого ефекту – справжнє випробування терпіння та точності, каже Найджел Шарп.

Однокомпонентні лаки

Лаки століттями захищають і прикрашають деревину, і сьогодні на ринку представлено чимало варіантів, іноді навіть занадто багато. Популярні бренди незмінні: International, Hempel (колишній Blakes), Jotun, Epifanes, Awlgrip, Teamac, Skippers та Le Tonkinois. Як і сто років тому,  використовують натуральні компоненти, зокрема тунгову олію з насіння китайського тунгового дерева. Ці лаки відносно недорогі, прості у використанні та еластичні, що дуже важливо для твердих порід деревини,  яка зазвичай використовується на традиційних човнах. З недоліків, в порівнянні з сучасними альтернативами – потреба в регулярному обслуговуванні, особливо за інтенсивного УФ-випромінювання, та їх відносно менша твердість, тим не менш, існують більш тверді, поліуретанові версії. Більшість однокомпонентних лаків мають глянцеве покриття, але існують варіанти з матовим чи сатіновим блиском для застосування в інтер'єрах, в деякі лаки можна додати матуючі добавки.

Двокомпонентні лаки

Двокомпонентні лаки з нами вже понад 30 років. Виробляються тими самими компаніями, що і однокомпонентні, окрім Le Tonkinois. Зокрема, вони дуже добре підходять для заповнення пор деревини, швидкого нарощення товщини покриття — більшість з них дозволяють нанесення кількох шарів за день. Завдяки хімічному зв’язку між шарами шліфування між ними не обов’язкове, але багато малярів все ж віддають перевагу легкому матуванню, задля запобігання накопиченню дрібних дефектів. Двокомпонентні лаки забезпечують більш тверде покриття, особливо, поліуретанові версії — найтвердіші, довговічні та потребують мінімум догляду.

Але є і недоліки. Оскільки затверджувачі цих лаків містять ізоціанати, вони становлять більшу небезпеку для здоров’я. У результаті цього нещодавно запроваджені нормативні вимоги означають, що двокомпонентні продукти, які містять певний рівень ізоціанатів (коли вміст вільного мономера — частини, що вивільняється в атмосферу під час нанесення — вважається надмірним), можуть продаватися лише професійним малярам.  Це робить деякі лаки недоступними для DIY-користувачів, наприклад, International Perfection Pro і Hempel Diamond. В свою чергу Epifanes все ще пропонує три варіанти двокомпонентних лаків для DIY-користувачів (PP Varnish Extra, Polyurethane Clear Gloss та Polyurethane Clear Satin).

Інші недоліки двокомпонентних лаків – вища ціна, та недостатня еластичність, що в принципі не є проблемою для ламінованого шпону, або шпонованої фанери. Акрилові двокомпонентні покриття трохи простіші у використанні та більш гнучкі, ніж двокомпонентні поліуретани. Їх можна полірувати, що корисно для видалення пилу з неідеального покриття, або для оновлення вицвілого чи зношеного шару.

Спеціальні продукти

Останніми роками з’явилися лаки, спеціально розроблені для тропічних порід деревини з високим вмістом масла, таких як тик та іроко — зокрема, Epifanes Wood Finish Gloss. Coelan — це стійке однокомпонентне покриття, постачається разом із власною ґрунтовкою (жовтого або червоного кольору), та відоме своєю довговічністю. Ще один варіант — Deks Olje, що складається з окремого базового шару (проникаючого масла Deks Olje D1), та фінішного шару (лак Deks Olje D2). D1 можна використовувати окремо, або покривати зверху D2 для отримання глянцевого фінішу.

Hempel’s Wood Impreg — ще одна ґрунтівка-просочувач, яку можна застосовувати як базовий шар для будь-якого з однокомпонентних лаків цієї компанії. Awlwood від Awlgrip — це однокомпонентний лак на основі акрилового поліуретану, що активується вологою. Його легко наносити (починаючи з кольорових ґрунтів тієї ж серії), а за якістю фінішу, твердістю й довговічністю багато хто вважає його майже революційним серед однокомпонентних продуктів.

Традиційні лаки

Серед популярних глянцевих однокомпонентних лаків можна відмітити

  • Compass та Original від International
  • Clear Varnish та Woodfinish від Epifanes
  • Classic, Favourite та Dura-Gloss від Hempel
  • Awlwood та Awlspar від Awlgrip
  • Classic та Marine №1 від Le Tonkinois
  • Coelan

Матові або сатінові варіанти:

  • Epifanes Rubbed Effect
  • International Goldspar Satin
  • Teamalak Interior Satin
  • Skippers Superwind Satinata
  • Hempel Dura Satin

 

Як лакувати: Поради від Коліна Генвуда

Контроль пилу

В ідеалі робити підготовку в одному приміщенні, а наносити лак в іншому, чистому. Якщо лакується цілий човен – необхідно очистити простір навколо, а потім накрити звичайною поліетиленовою плівкою. Вам знадобиться якісний пилосос з невеликою м’якою насадкою для прибирання більшої частини пилу, та липка серветка для видалення найдрібніших залишків пилу.

Лак

Золоте правило: ніколи не занурюйте пензель у банку з лаком. НІКОЛИ! Виробник налив в банку ідеально чистий продукт – залишайте його таким! Завжди переливайте в чисту мірну ємність. Знаючи точну кількість лаку, ви зможете додати необхідну кількість розчинника. Пропорції розведення зазвичай можна знайти на банці. Завжди використовуйте фірмовий розчинник, не уайт-спірит, який уповільнить застигання. Якщо в майстерні холодрига, скажімо менше 10°C — можна додати прискорювач (наприклад, Epifanes TDA), але з цим треба бути дуже обережним, витримуючи точні пропорції.

Інструменти

Існує два методи нанесення, які підходять для цього типу лаку. По-перше, валик 10 см + поролоновий пензель для вирівнювання — ідеальний варіант для великих площ. По-друге — пензель, не одноразовий, а такий, який ти цінуєш і зберігаєш роками. Валик може бути з дешевого поролону або тонший - із мохеру, наприклад Anza Elite, який не залишить дрібних ворсинок. Поролоновий пензель має гостру крайку, яка залишає доріжку, коли ти легко проводиш ним по лаку — лопаючи бульбашки та згладжуючи хвилясту поверхню, яку залишив валик. Пластиковий піддон для валика притягує пил електростатично, тому його завжди слід вистеляти кухонною алюмінієвою фольгою. Окрім самого піддона, валик, поролоновий пензель і фольга — одноразові, тож варто вирішити, чи влаштовує тебе така практика.

Друге золоте правило для догляду за пензлем — ніколи не залишай його з кінчиком, зануреним у дно банки з брудним розчинником. Просвердли отвір у ручці пензля, щоб можна було підвісити його в банці так, щоб щетина не торкалася дна (приблизно на 12 мм над дном), і налий туди близько 25 мм уайт-спіриту (див. фото). Відтисни, отряхни пензель над смітником — і він готовий до роботи. Після завершення лакування перелий залишки лаку в іншу банку (ніколи не повертай у свою цінну банку з чистим лаком!), промий пензель у градуйованій мірній банці з уайт-спіритом (одночасно очищаючи і пензель, і банку), потім відтисни пензель і повісь у банку для зберігання. Очищену мірну банку переверни догори дном і постав на поверхню, накриту поліетиленом — вона буде готова для наступного використання.

Нанесення лаку

Ключ до успіху — дуже логічний підхід: схема нанесення пензлем або валиком, яка рівномірно розподіляє матеріал по всій площі, а завершується легким вирівнюванням в одному напрямку. Зазвичай починають не від краю, а трохи далі від нього, поступово розтягуючи лак до краю.

Якщо поверхня не є ідеально плоскою, уникай того, щоб занурений у лак пензель або валик одразу потрапляв у кут — там може зібратися зайва кількість, яка витече й почне стікати. Так само, нанесення лаку на край або над отвором може призвести до стікання, бо лак не здатен чинити опір гравітації.

Перш ніж перейти до наступної ділянки, завжди перевір попередню: чи немає потьоків, “шторок”, пропущених місць або випадково втопленої комахи. Якщо діяти швидко — усе це можна виправити ще до того, як лак почне схоплюватися.

Підготовка між шарами

Це етап роботи, на якому дехто втрачає ентузіазм, але насправді все не так страшно, якщо знати простий, швидкий і ефективний метод.

Насамперед важливо розуміти, що такі лаки (і фарби) потребують механічного зчеплення: вони погано тримаються на глянцевій поверхні. Класичне «відлущування фарби» — це майже завжди наслідок поганої підготовки між шарами. Підготовка також має прибрати пил та інші нерівності. Між шарами нарощування лаку потрібно легко знеборсити поверхню шліфувальним папером P240 або P320 — вручну або з використанням пробкового бруска. Це робиться швидко, але має бути ретельним. Після цього на поверхні залишиться більше глянцю, ніж матових подряпин, тому далі слід заглушити блиск по всій площі, використовуючи м’яку абразивну губку типу бордова 3M ScotchBrite або Norton Beartex.

Мета — зробити достатньо, але не надмірно: потрібно нарощувати шари лаку, а не знімати їх. На цьому етапі не варто використовувати шліфувальні машини, бо ними дуже легко зняти зайве. М’які абразивні губки особливо корисні у внутрішній частині клінкерного динґі, де вони ефективно шліфують навколо заклепок і ребер.

Підготовка до фінальних шарів

Ідея полягає в тому, щоб проміжні шари лаку заповнили текстуру деревини і в результаті утворили добре покриту, глибоко глянцеву поверхню.

Якщо поверхня горизонтальна, зазвичай достатньо приблизно шести шарів. Для вертикальних поверхонь знадобиться близько восьми. На цьому етапі, щоб досягти дзеркального глянцю, поверхню потрібно буде ретельно підготувати. Якщо вам пощастило мати фінішну шліфувальну машинку з підключенням до пилососа — це ідеальний варіант для великих площ. Інакше використовуйте пробковий брусок для сухого шліфування або гумовий брусок для шліфування з водою. Рекомендована зернистість — P400. Мета — гладка, рівна, повністю зашліфована поверхня. Є ризик випадково зняти лак аж до деревини — це особливо легко зробити під час вологого шліфування, оскільки не видно, що саме ви робите. Тому регулярно зчищайте шлак шпателе, щоб контролювати процес.

Коли все ідеально підготовлено, ретельно приберіть пил — спочатку пилососом, потім липкою серветкою. Я завжди наношу два фінальні шари лаку, оскільки перше шліфування забирає відчутну товщину попередніх шарів. Друге шліфування — дуже легке, бо поверхня вже має бути рівною, але все одно її треба повністю заматувати.

Для останніх двох шарів ідеальна температура навколишнього середовища — приблизно 18°C. Сам виріб і лак також повинні мати таку саму температуру, і її потрібно підтримувати стабільно, щоб не утворювався конденсат і лак полімеризувався правильно.

І нарешті — максимально безпилове середовище.

Той вовняний светр, у якому ви весь сезон будували човен, доведеться зняти. Натомість надіньте одноразовий білий комбінезон з капюшоном, як у слідчих на місці злочину.

Я завжди ношу нову липку серветку і протираю кожну деталь ще раз безпосередньо перед лакуванням.

 

 

Посилання на оригінальну статтю - https://www.classicboat.co.uk/articles/how-to-varnish-like-a-pro-guide-to-protecting-your-boat/?fbclid=IwY2xjawKuLbxleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF5SHJ5ekYyYXFXWHlBZTA4AR5HmaBDFwirDYmF1XIHueQEKVHE8OlhzamNe82qv1FNODEA6phM3GeKc77pJA_aem_j4XUMf928d3i3joVNzCwoA#:~:text=Ideally%2C%20prepare%20the%20work%20in,keeps%20airborne%20dust%20at%20bay